F.A.Q.: поширені запитання
Глибина анестезії може бути виміряна різними способами, в залежності від типу анестезії та методу, який використовується.
Одним з найбільш поширених методів вимірювання глибини анестезії є використання моніторів анестезії, таких як електрокардіограма (ЕКГ), спектральний аналізатор частоти серцевого ритму (САЧСР) та електроенцефалографія (ЕЕГ). Ці монітори дозволяють анестезіологу контролювати рівень глибини анестезії під час операції та відновлення пацієнта після операції.
Крім того, анестезіолог може використовувати різні клінічні ознаки для вимірювання глибини анестезії, такі як рівень свідомості, пульс, артеріальний тиск та дихання. Наприклад, при поверхневій анестезії пацієнт може рухатися, кашляти або миттєво прокидатися, тоді як при глибокій анестезії пацієнт не рухається і не реагує на зовнішні подразники.
Крім того, під час операції анестезіолог може використовувати показники глибини анестезії, які базуються на фізіологічних відгуках пацієнта, таких як автоматичний рефлекс відгуку на болю (наприклад, реакція на відповідні подразники під час хірургічного втручання).
ЕЕГ є найбільш точним методом вимірювання глибини анестезії. Цей метод полягає у вимірюванні електричної активності головного мозку пацієнта за допомогою електродів, розташованих на пацієнтовій голові. ЕЕГ-моніторинг дає можливість оцінити ступінь аналгезії (відсутність болю), седації (спокій), гіпнозу (глибина сну) та паралізу м'язів під час операції.
САЧСР є іншим методом моніторингу глибини анестезії, який використовується в хірургії. Цей метод полягає у вимірюванні частоти серцевого ритму пацієнта за допомогою електродів, розташованих на шкірі. Частота серцевого ритму може змінюватися в залежності від глибини анестезії, тому САЧСР дає можливість оцінити рівень аналгезії та гіпнозу.Обидва ці методи є надійними та точними способами вимірювання глибини анестезії, і використовуються в хірургії для контролювання рівня анестезії під час операції та відновлення пацієнта після операції.
BIS-моніторинг заснований на аналізі електричної активності головного мозку, подібно до ЕЕГ-моніторингу. Однак, замість того, щоб давати складні сигнали, BIS-монітор використовує комп'ютерний алгоритм, щоб розрахувати число, яке відображає глибину анестезії на основі ЕЕГ-сигналу.
Чим більший BIS-індекс, тим більша ймовірність, що пацієнт перебуває в глибокому стані анестезії. За допомогою BIS-монітора, анестезіолог може точно контролювати глибину анестезії, що дозволяє уникнути недостатнього або надто глибокого гіпнозу під час операції.
BIS-моніторинг є досить поширеним в хірургії, і він використовується разом з іншими методами моніторингу, такими як ЕЕГ-моніторинг та САЧСР-моніторинг, для забезпечення оптимального контролю глибини анестезії під час операції.
Для вимірювання ЕЕГ-сигналу за допомогою BIS-монітора, електроди розміщують на чолі пацієнта та підключають до монітора. Сигнал передається до комп'ютера, де здійснюється аналіз сигналу. Для обробки ЕЕГ-сигналу використовуються різні алгоритми, що дозволяють перетворити ЕЕГ-сигнал на числове значення - BIS-індекс.
BIS-монітор зчитує і обробляє ЕЕГ-сигнал з використанням технології, яка називається обрізані хвилі (англ. processed EEG). Це означає, що ЕЕГ-сигнал піддається обробці та фільтруванню з використанням спеціальних алгоритмів, які дозволяють отримати числове значення BIS-індексу.
BIS-індекс залежить від багатьох факторів, таких як вік пацієнта, стан здоров'я, тип анестезії та дозування препаратів. Алгоритм BIS-монітора здатен враховувати ці фактори та підраховувати BIS-індекс в реальному часі.
Отримання точних значень BIS-індексу від BIS-монітора дозволяє анестезіологам моніторити глибину анестезії та дозувати анестетики відповідно до потреб пацієнта.BIS-монітор використовує для вимірювання електричної активності головного мозку зазвичай чотири електрода, розміщені на чолі пацієнта: два в лобній ділянці та два в тім'яній ділянці. Однак, деякі моделі можуть використовувати іншу кількість електродів.
BIS-монітор відрізняється від звичайної ЕЕГ тим, що він використовує обробку сигналу, яка називається обрізані хвилі (processed EEG). Ця обробка сигналу дозволяє перетворити сигнал, отриманий з електродів, на числове значення - BIS-індекс. BIS-індекс є числовим показником, який відображає глибину анестезії та ступінь свідомості пацієнта.
Звичайна ЕЕГ передбачає запис сигналу без обробки, і він може бути використаний для діагностики різних порушень мозкової діяльності, таких як епілепсія, головний біль тощо. Однак, без обробки, ЕЕГ-сигнал може бути досить складним у розумінні, і вимірювання глибини анестезії не є прямою задачею, для якої він призначений.
Отже, BIS-монітор відрізняється від звичайної ЕЕГ тим, що він використовує обробку сигналу, що дозволяє вимірювати глибину анестезії під час проведення операції.
Моніторинг коефіцієнта придушення всплесків (BSR - burst suppression ratio) зазвичай виконується за допомогою електроенцефалографії (ЕЕГ), що дає змогу відстежувати електричну активність головного мозку.
BSR визначається як співвідношення часу пригнічення до загального часу моніторингу. Наприклад, якщо пригнічення спостерігається 50% часу, BSR дорівнює 0,5.
Цей показник використовують для моніторингу глибини седації та анестезії. У пацієнтів, які перебувають під анестезією, BSR може вказувати на відсутність свідомості, а також на ефективність анестезії та попереджувати можливі ускладнення, пов'язані з недостатнім рівнем глибини анестезії.
Відсутність моніторингу коефіцієнта придушення всплесків (BSR) може мати наслідки для безпеки пацієнта, оскільки може призвести до ризику недостатньої глибини анестезії або седації, а також до інших ускладнень, таких як:
1. Недостатня анестезія або седація: якщо рівень анестезії або седації недостатній, пацієнт може відчувати біль або дискомфорт під час операції або процедури, що може призвести до розладів кровообігу та інших ускладнень.
2. Надлишкова анестезія або седація: занадто глибокий ступінь анестезії або седації може також призвести до ускладнень, таких як гіпотензія, гіпоксія, респіраторна депресія та інші.
3. Постановка некоректного діагнозу: без моніторингу BSR може бути складніше встановити точний рівень свідомості пацієнта, що може призвести до невірного діагнозу та некоректного лікування.
4. Загострення стану пацієнта: відсутність моніторингу BSR може призвести до того, що незважаючи на лікування, стан пацієнта може погіршуватися.
Тому моніторинг BSR є важливим компонентом безпечного та ефективного проведення анестезії та седації в процедурах хірургії та інших медичних процедурах.
Субарахноїдальний крововилив - це крововилив у простір між павутинною та м'якою оболонками головного мозку, який може виникнути внаслідок розриву аневризми, травми голови або інших причин. Для виявлення субарахноїдального крововиливу можуть бути використані наступні обладнання, медичні інструменти та процедури:
1. Комп'ютерна томографія голови (CT) - це досить точний метод для виявлення субарахноїдального крововиливу. CT сканування може виявити наявність крові у просторі між м'якою і павутинною оболонками головного мозку.
2. Магнітно-резонансна томографія голови (MRI) - це інший досить точний метод виявлення субарахноїдального крововиливу. MRI може виявити наявність крові у просторі між м'якою і павутинною оболонками головного мозку, а також показати стан судин головного мозку.
3. Люмбальна пункція - це процедура, при якій лікар вставляє голку в простір між хребцями у поперековій області для взяття зразка ліквору (спинномозкової рідини). Якщо у лікворі присутня кров, це може свідчити про субарахноїдальний крововилив.
4. Ангіографія - це дослідження, під час якого спеціальна речовина введена в судини головного мозку для визначення стану судин. Цей метод може бути використаний для виявлення аневризм та інших порушень в судинах головного мозку, що можуть призвести до субарахноїдального крововиливу.
5. Електроенцефалографія (EEG) - це метод дослідження електричної активності головного мозку.
Субарахноїдальний крововилив (САК) може призвести до гіпоксії мозку, тобто недостатнього забезпечення мозку киснем. Для виявлення змін в активності електроенцефалограми (ЕЕГ) при САК використовують різноманітні методи, одним з яких є визначення відношення альфа-дельта (ADR).
ADR є показником взаємодії між низькочастотними дельта-хвильми та високочастотними альфа-хвильми в ЕЕГ. Зміна цього відношення може свідчити про порушення гомеостазу мозку та погіршення киснезабезпечення, що може бути спричинено САК.
Дослідження показали, що відношення альфа-дельта (ADR) може знижуватися при САК і гіпоксії мозку. Оскільки САК може викликати порушення кровообігу та киснезабезпечення мозку, зниження ADR може слугувати індикатором таких порушень. Однак, слід зазначити, що зниження ADR може бути також пов'язано з іншими факторами, такими як дія лікарських засобів, гіпотермія, метаболічні розлади та інші стани, тому для точної діагностики необхідно проводити комплексний аналіз клінічних даних та додаткових досліджень.
Фіксація смерті головного мозку є важливим етапом встановлення смерті людини. Зазвичай цей процес відбувається за допомогою деяких медичних та технічних засобів, які можуть допомогти встановити, що в мозку не залишилося жодної активності.
Констатація смерті мозку у дорослих здійснюється з проведенням двох послідовних клінічних неврологічних обстежень та одного тесту апное. Для констатації смерті мозку у дітей необхідно проводити два послідовні клінічні неврологічні обстеження та два тести апное.
У випадку, якщо результати інструментальних методів обстеження свідчать про смерть мозку, період спостереження може бути скорочено до трьох годин.
Допоміжні методи обстеження візуалізують відсутність кровотоку у мозку або відсутність його біопотенціалів. До них належать:
1. У дорослих пацієнтів - транскраніальна доплеро-сонографія, електроенцефалографія, церебральна ангіографія, комп’ютерно-томографічна ангіографія головного мозку, комп’ютерно-томографічна перфузія головного мозку, перфузійна сцинтиграфія головногомозку;
2. У дітей - електроенцефалографія та церебральна ангіографія.
Проте важливо зауважити, що констатація смерті мозку - медико-правовий факт підтвердження незворотної втрати функцій головного мозку, який встановлюється консиліумом лікарів, скликаним відповідальною особою; Відповідальна особа - особа, яка призначається наказом керівника закладу охорони здоров’я з числа його заступників та до повноважень якої належать організація, скликання та проведення консиліуму лікарів, або черговий лікар закладу охорони здоров’я, який здійснює функції відповідальної особи, якщо така особа не була призначена наказом керівника закладу охорони здоров’я, або у позаробочий час, а також у вихідні, святкові та неробочі.
Будь ласка ознайомтесь з Порядком констатації та діагностичні критерії смерті мозку людини ЗАТВЕРДЖЕНО Наказом МОЗ України 09 листопада 2020 року № 2559.
Щоб завантажити Порядок натисніть на кнопку нижче.